Полтава для своїх: як локальний туризм допомагає зберігати культурну спадщину міста

Вчора 0

Полтава – місто зі впізнаваною архітектурою й багатою літературною історією. Але за знайомими фасадами ховаються десятки маловідомих історій і маршрутів, що варті уваги не лише туристів, а й самих полтавців. Щоб ці історії не залишались у підручниках, а стали частиною життя міста, потрібна не лише підтримка держави, а й активна залученість громади. Локальний туризм виявився одним з найефективніших інструментів — він допомагає зберігати автентичність, пам’ятати про важливе й переосмислювати знайомі локації.

Що таке сучасний локальний туризм?

Краєзнавець і учасник ГО «Збережемо Полтаву» Артур Ароян каже, що інтерес до локального туризму в місті зростав останні десять років. Причина — бажання жителів краще зрозуміти себе через історію рідного міста. Відповіддю стали нові екскурсійні маршрути, які об’єднують знакові архітектурні об’єкти, історії про відомих полтавців та менш відомі географічні деталі.

Найпопулярніший маршрут — класика: історичний центр із Круглою площею, Соборним майданом, пам’ятником Мазепі, Успенським собором і Білою Альтанкою. Обов’язкові зупинки — пам’ятник Івану Котляревському та Краєзнавчий музей імені Василя Кричевського — обидва стали символами модерної української культури початку XX століття.

«Ці пам’ятки — не просто архітектура. Вони — про саму ідею української ідентичності», — пояснює Артур.

Фото з фейсбук сторінки Артура Арояна

Ще один тренд — вихід за межі центру. Історії вулиць, народні назви локацій, забуті зв’язки з історичними особистостями — все це відкриває нові сенси знайомим районам.

«Полтавці почали цікавитися, чому їхня вулиця має таку назву, хто тут жив, які події відбувалися. Тематичні екскурсії стали відповіддю на ці запити», — додає Артур.

Тематичні екскурсії, що працюють

Містяни дедалі частіше обирають не “традиційні прогулянки”, а вузькоспеціалізовані екскурсії. Анна Шендрик, авторка таких турів і засновниця агенції «Феєрверк мрій», ділиться, що дуже популярною є програма «Таємниці полтавських масонів» — про маловідомих, але впливових людей, які залишили слід у розбудові міста.

Фото з фейсбук сторінки Анни Шендрик

Є й музичні маршрути — «Мелодія старого міста» знайомить з історією театрів, музичних шкіл, кіно й аматорських оркестрів. А ще є гастротури: не тільки про галушки.

«Полтава — це і про сири, і про круті кулінарні книги. Містяни знали, що таке брі ще сто років тому. Ми говоримо не лише про смак, а про зміни у гастрономічній культурі», — каже Анна.

Ще один формат, що «зайшов» — камерні вечори. Наприклад, «Жіночі історії за келихом вина» — про жінок із родини Косачів. Це неформальні зустрічі з презентаціями, де учасники можуть глибше відчути історію та її героїв.

Фото з фейсбук сторінки Анни Шендрик

Навіщо це місту?

Історія міста — не лише для екскурсоводів. Анна Шендрик вважає, що знання про своє місто — основа свідомого ставлення до нього.

«Місто можна критикувати, але при цьому його любити. Так роблять, наприклад, львів’яни. Нам також треба вчитися цій любові через пізнання — тоді прийде і відповідальність», — пояснює Анна.

Екскурсії — це не лише про архітектуру. Вони повертають фокус на людей. Кожна будівля, кожна вулиця має свою історію, яка оживає через розповіді. Саме так місто перестає бути фоном — і стає живим.

Артур Ароян каже: дослідження історії — це спосіб відчути зв’язок із місцем, у якому живеш.

«Це як подорож знайомою місцевістю з новими очима. Через історію ти починаєш розуміти, чому твоє місто виглядає саме так», — зазначає він.

Фото з фейсбук сторінки Артура Арояна

Що далі?

Анна Шендрик переконана: майбутнє локального туризму — у поєднанні екскурсій з розвитком культурних просторів. Так з’являються нові місця для спільної творчості й міського діалогу.

«Це важливо для самореалізації громади. Туризм стає містком між минулим і майбутнім, між людьми та простором», — вважає Анна.

Артур Ароян додає, що для зростання потрібна співпраця з владою та бізнесом. Перші приклади такої взаємодії вже є, і вони показують, що синергія працює.

«Майбутнє — у масштабуванні існуючих ініціатив. Але без участі громади нічого не буде», — резюмує Артур.