

5 серпня 2025 року інспектор прикордонної служби 1 категорії – начальник групи інженерної розвідки відділення інженерного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування, сержант Олефір Микола Олександрович загинув на одному з найнебезпечніших напрямків фронту Сумщини, де точаться важкі. Йому було 28 років.
Микола народився та виріс у селі Глобівка. Навчався у Милорадівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи почав здобувати вищу освіту у Сумській філії Харківського університету внутрішніх справ. Після закінчення університету жив та працював у місті Суми.
В місті Суми проживає його сім'я: дружина Неллі та неповнолітні діти – син Михайлик та дочка Єва. Про це повідомили у Великорублівській громаді.
З початку повномасштабного вторгнення він доєднався до Сумської прикордонної комендатури швидкого реагування і на вулиці Білопільский шлях міста Суми прийняв свій перший бій з російським агресором. Далі були завдання з оборони міста Лебедин, далі вибув у складі зведеної групи у місті Тростянець, залучався до служби на блокпосту деокупованого міста.
У квітні 2022 повернувся в Суми, виконував бойові завдання з охорони державного кордону в районі села Кіндратівка Сумського району. В грудні 2022 року встав на посаду оператор ПЗРК (переносний зенітний комплекс), але згодом перейшов на посаду сапер (розмінування).В червні 2023 року був нагороджений медаллю "Захисник Батьківщини".
З липня 2023 року приймав участь в бойових діях в районах Харківської, Луганської та Донецької областей, за що був нагороджений Почесними грамотами та відзнаками такими як "За мужність в охороні державного кордону", "За сприяння Збройним Силам України".
В 2024 році виконував бойові завдання в Сумській області, в березні молодший сержант був залучений до курсів на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. В серпні 2024 року брав участь у боях в Курській області. Отримав почесну грамоту та відзнаку Кабінету Міністрів України.
У 2025 році приймав участь в обороні Сумської області в межах Юнаківської громади Сумського району, був нагороджений відзнакою "За бойові заслуги".
У 2024 році Микола отримав важке поранення, але після лікування повернувся на позиції та продовжив нести службу.
8 серпня 2025 року попрощалися із захисником на одному з цвинтарів міста Суми.