Соня Делоне: кольоровий ураган з кременчуцьким корінням

Сьогодні, 16:10 0

Яскрава, шалено творча, зухвала у кольорах і смілива у формі – саме такою увійшла в історію світового мистецтва Соня Делоне. Її називають королевою авангарду, законодавицею мод, мисткинею, яка першою одягнула автомобіль у кольорові кола. А ще – жінкою, яка зуміла змусити Париж закохатися в українське дитинство.

Вона народилася 14 листопада 1885 року під іменем Сара Еліївна Штерн. І хоча нині більшість джерел вказують місцем народження Одесу, сама Соня не раз говорила: її батько працював на гвоздильному заводі в містечку Градизьк, що на Полтавщині. Містечко, де зливалися сільські весілля, червоні й зелені сукні, кавуни в сонячному степу – усе це вона зберегла у пам’яті на все життя і називала «фарбами мого дитинства».

Коли дівчинці було лише п’ять, вона втратила батька. Мати передала її на виховання до брата – заможного адвоката Генріха Терка, що жив у Петербурзі. Саме там майбутня зірка європейського авангарду отримала освіту, побачила Італію та Швейцарію, навчилася цінувати стиль. А ще – почала малювати. Учителі одразу відзначили її виняткову чутливість до кольору – «як бджола до квітів».

У 20 років вона вирушає до Парижа. І занурюється в атмосферу змін: народжуються нові напрями в живописі, музиці, дизайні. Соня опиняється у вирі творчої революції, знайомиться з Пікассо, Леже, Браком, Екстер, Аполлінером, Стравинським. Закохується в художника Робера Делоне. Разом вони не лише створюють сім’ю, а й засновують унікальні напрямки в мистецтві – орфізм і симультанізм, де форми зливаються з кольором, рухом і світлом. Їхній син Шарль отримує у подарунок від мами не просто ковдру, а справжній витвір у техніці печворк – його згодом виставлять у Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі.

А далі — ще більше кольору, текстилю, світла і моди. Її малюнки з’являються на сторінках Vogue, одяг за її ескізами шиють Ів Сен-Лоран, Крістіан Діор, Міссоні. Вона відкриває ательє й магазин аксесуарів «Соня», вигадує «автотюнінг по-французьки» – розмальовує власне авто в яскраві кола. Її хустки, сукні, вишиті панно, обкладинки книжок стають іконами стилю. У 1937 році Соня створює монументальне панно площею 235 кв.м. для Всесвітньої виставки в Парижі. Золота медаль – заслужено.

Попри успіх і славу, вона ніколи не забувала, звідки родом. Її фрази про «червоні томати, що оперізують хати», про соняшники в блакитному небі – це не просто поезія, це візуальна пам’ять України, що проростала у кожній її роботі. Її костюми для балету «Клеопатра» вражали навіть Дягілєва, а на її світських вечірках у Парижі бували Ніжинський і Маяковський.

Після смерті чоловіка Робера у 1941 році Соня продовжує їхню спільну справу. І у 1963 році дарує Франції 117 робіт – своїх і чоловікових. Наступного року відбувається подія, що ввійшла в історію: персональна виставка Соні Делоне в Луврі – вперше за життя художниці. Франція вшановує її головною нагородою – орденом Почесного Легіону (1975).

Коли Соня померла 5 грудня 1979 року, у Парижі їй влаштували почесне прощання. А польські газети вийшли з заголовками: «Померла велика українська художниця». І у цьому, мабуть, найбільше визнання — коли світ не просто захоплюється, а пам’ятає, що твоя творчість народжена з глибини батьківщини.

Соня Делоне – це не лише про мистецтво. Це про кольори, які змінюють світ. І якщо вам захочеться побачити її полотна, погортати книги з її ілюстраціями чи вдихнути той самий українсько-французький авангард, почніть з простого: з жовтого соняшника на тлі блакитного неба.

Матеріал підготовлено у співпраці з Світланою Бочаровою – заступницею директорки Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.